Одним із головних завдань росії в історичній політиці в попередні десятиліття тому було заперечення геноцидного характеру Голодомору. Колосальні ресурси витрачалися на те, щоб так не сприймали його в Україні, не визнавали таким у світі.
З приходом до влади в Україні Януковича росія розпочала зносити здобутки визнання Голодомору Геноцидом попереднього президента. Тому новий, обраний в 2010 вже на першому ж своєму виступі закордоном весною цього року сказав, що нема підстав твердити про геноцид, була лиш загальна трагедія народів срср.
Нове керівництво Служби Безпеки України почало закривати архіви КҐБ, де містилася інформація про події 1930-тих. Але головними інструментами цієї російської кампанії стали нові очільники Українського інституту національної памʼяті, структури, створеної за Ющенка саме для дослідження Голодомору і поширення інформації про нього. Це були комуніст Валерій Солдатенко та каґебіст Дмитро Вєдєнєєв.
Обидва встигли наробити шкоди Україні, поки перший з них був директором УІНП, а другий — його заступником. Обидва втекли з посад після втечі Януковича в 2014.
І ось дізнаюся, що Вєдєннєєв знову на посаді заступника директора. Щоправда вже не Інституту національної памʼяті, але все ж державної установи – Інституту українознавства.
Це неприпустимо, тим паче в час війни – Вєдєнєєв озвучувач російських наративів про наше минуле. Міністерство освіти і науки України і особливо пан Оксен Лісовий, виправте цю ганебну помилку. Особливо ганебну у рік, коли відзначаємо 90 роковини Голодомору. Той, хто стирав памʼять про його жертв, не повинен працювати в державних структурах.
Володимир В’ятрович
