президент рф владімір путін, який заговорив про розпад росії, в чому звинуватив Захід, дуже добре розуміє, що відбувається, адже «процеси внутрішнього російського розвалу підбираються до критичної межі». А російські заяви про «ядерний апокаліпсис» – це черговий блеф. На цьому наголосив колишній міністр закордонних справ України Володимир Огризко в ефірі програми «Радіо Свобода» «Свобода LIVE».
– Пане Огризко, коли президент рф владімиір путін каже, що російська федерація може розпастися, як гадаєте, він справді у це вірить чи це трошки не на це спрямовано?
– Попри все, що про нього пишуть, що він неадекватний, що він не розуміє, що відбувається, я думаю, що він дуже добре розуміє, що відбувається, і до якого стану, фактично катастрофи, він довів росію, яку ще зовсім недавно подавав як якщо не першу, то і не другу країну у світі. І чим далі, тим страшніше. І він це бачить, він розуміє, що продовження цієї політики насправді приведе до колапсу цієї недоімперії.
Саме через це вже неодноразово, а ви зараз цитували і цього іншого псевдопрезидента медведєва, вони висувають як тезу обговорення ядерний апокаліпсис. Дивіться, ми можемо піти навіть і таким шляхом. Насправді це черговий шантаж, це блеф. Цього не буде. Тому що вони розуміють, що цей день застосування ядерної зброї буде їхнім останнім днем.
– Я хотів у вас про це запитати, чи це дійсно, чи це блеф, чи це така погроза, яка може втілитися? Ми принаймні бачимо, що ці погрози серйозно сприймають на Заході, сприймають як вірогідні. медведєв же ж прямим текстом каже, що тоді кінець світу, тобто ми готові знищити всіх, включно з собою. Чи можуть там бути фаталістичні, апокаліптичні настрої по-справжньому, як ви гадаєте?
– Бачите, є група людей (медведєв до них належить), які, можливо, так і думають. Але, повірте, там є дуже багато інших людей, які не хворі на ці всі неоімперські хвороби, на те, що спонукало путіна почати цю абсолютну безглузду для нього ж війну, яка призводить до катастрофічних наслідків, і які хочуть ще пожити. І те, як це відбувалося раніше, їм більш ніж подобається – грабувати росію, але жирувати на Заході.
Тому мені здається, що в той момент, коли путін потягнеться до кнопки, йому сильно-сильно вдарять по руках. Тому що насправді це лише він може вважати, що життя без нього чи без росії є нікчемним і непотрібним. Думаю, що багатьма в росії така пропозиція не буде сприйнята надто позитивно.
– Пане Огризко, давайте повернемося до заяви путіна про те, що ймовірно процеси, які були запущені аґресією росії в Україні, можуть призвести до розпаду російської федерації.
Якщо говорити реалістично (я тут маю наголосити, що «Радіо Свобода» в жодному випадку не закликає до повалення територіального, власне, порушення територіальної цілісності будь-якої з країн, ми намагаємося аналізувати), як ви гадаєте, що саме може дійсно спричинити ось ці дезінтеґраційні процеси в російській федерації? Невже військової поразки саме на території України буде достатньо для того, щоб процес розпаду російської федерації запустився?
– Я не дуже поділяю вашу, пане Олександре, дуже нейтралістську позицію насправді. Бо якщо країна є країною-аґресором, якщо країна вчиняє міжнародно-правові злочини, якщо вона вчинила злочин збройної аґресії, то тут варто задуматися, чи потрібна світовому співтовариству така країна, яка порушила все, що можна було порушити в міжнародному праві.
– Пане Огризко, я просто зазначу, що йдеться про те, що ми намагаємося аналізувати процеси і, так би мовити, не закликати до певних зрушень, їх не спричиняти. Ви розумієте, мабуть, що я маю на увазі.
– Я розумію. Але ми повинні так само демонструвати очевидні і правильні підходи і чітко, і ясно розставляти крапки над «і», де є аґресор, де є жертва аґресії, де є країна, яка не хоче чути інші цивілізовані країни і так далі. Але поза тим.
Просто якщо ми зараз говоримо про військову поразку росії в Україні, то це, на мою думку, буде дуже серйозним каталізатором внутрішньополітичних процесів в росії. Тому що, виходячи з її імперсько-царської традиції, всі ці керівники росії мають бути переможцями. Бачите, сам путін запустив в обіг цю ідею «пабєдабєсія», що росія – «країна переможців» і таке інше. І раптом цей цар програє.
Це означає, що починаються відразу процеси внутрішньополітичних зсувів. Це до певної міри потужний політичний землетрус, який вимагатиме зміни не лише режиму, а, може, й самої системи. І тут якраз наступить той момент, про який на Заході поки що не хочуть думати. І дуже дарма. Бо краще бути підготовленим до процесу розпаду в силу внутрішніх причин, ніж потім розводити руками і казати: ну, ми ж не передбачали. Краще передбачати. А цих причин у росії мільйон.
Чомусь на Заході продовжують вважати, що росія – це, так би мовити, якась однонаційна, якщо так можна сказати, країна. Та нічого подібного! Там безліч національних особливостей, тем безліч територій, які мають свої особливості, там справді сибіряки кажуть про себе не як про частину російського народу, а про себе як сибіряків. І якщо ми навіть трошечки покопаємося в найновітнішій історії, навіть історії після розпаду срср, то побачимо, що там виникали ідеї сибірського автономізму, предтечі від’єднання від росії і так далі.
На превеликий жаль, на все це на Заході не хочуть звертати увагу, думають, що росія – це моноліт. Це та ж сама помилка, яка була і перед розпадом срср. Чомусь всі вважали, що срср – це вічно. Те ж саме чогось зараз вважають це і щодо росії. Але це справді колосальна помилка, яку вже зараз нашим західним партнерам треба починати виправляти.
– Тут можливо, ймовірно, ті ж причини, які були і в 1991 році – на Заході могли переживати і досі можуть переживати, а у кого ж залишиться контроль над ядерною зброєю…
– Після розпаду срср це питання було спокійно і непогано, я би так сказав, вирішене. Непогано щодо Сполучених Штатів Америки і росії. Погано щодо України та інших країн, які віддали свою ядерну зброю, як засіб стримування, просто так. Бо Будапештський меморандум, на превеликий жаль, не працював і, як ми бачимо, не планувалося, що він запрацює.
Але це означає, що є механізми, коли можна знайти спосіб вреґулювання і такого питання. І якщо цивілізований світ запропонує постросійським державним утворенням, які, безумовно, виникнуть на постросійській території ядерну зброю в обмін на економічну допомогу, то, повірте, я думаю, що величезна і переважна більшість всіх тих, хто раптом отримає цю зброю, з задоволенням віддадуть її в обмін на потенційно позитивну і вигідну, взаємовигідну економічну співпрацю.
– Пане Огризко, ця заява путіна, в якій він фактично визнає, що перспектива розпаду росії реалістична за певних умов, чи це є виявом його слабкості, чи це зможе бути сприйнято так в очах його прихильників, які, можливо, вважають, що перемогти росію неможливо?
– Перемогти росію можливо. І ЗСУ, наші герої це доводять сьогодні це на полі бою.
Те, що путін почав говорити про розпад росії, свідчить лише, на мою думку, про те, що процеси цього розвалу внутрішнього російського підбираються до критичної межі. І це, мені здається, навпаки, дуже серйозний сиґнал для внутрішньої російської аудиторії, що треба бути максимально єдиними, треба зміцнюватися, треба виступати одним кулаком.
Але разом з тим це і насправді ознака того, що Захід чує, що путін, можливо, починає переосмислювати ситуацію. І, можливо, якраз зараз виникає потенційна можливість для того, щоб запропонувати путіну, якщо він ще хоче протягти якийсь певний період часу, своєрідну угоду – ти забираєшся геть з України, ти відкидаєш і забуваєш про всі свої «хатєлкі» у вигляді розмов про те, що Україна нейтральна, демілітаризована, ніколи не вступає в НАТО, а ми тобі даємо можливість ще трошечки пожити в рамках цієї ще цілісної росії. Або ж, якщо ні, тоді до побачення, тоді на тебе чекає розвал твоєї «велікай родіни». Я думаю, що це може бути цікавим поворотом у теперішній ситуації.
