У ніч на 17 червня російські війська здійснили комбіновану атаку на Київ.
Ще одна жахлива ніч для Києва і України, протягом якої осатанілі слуги кремлівського тирана продовжили примножувати свої злочини проти людяності. Як наслідок — загиблі мирні мешканці, багато поранених, зруйновані та пошкоджені будинки.
І вороги, і навіть деякі союзники дивуються, чому Україна чинить спротив, чому не погодиться з російськими вимогами, щоби такі ночі не повторювалися? Відповідь на це питання для українців проста і очевидна: ми не хочемо і не маємо права допустити, щоби нашу країну і наш народ накрила така ніч терору, руйнувань і вбивств — але вже на десятиліття.
Сто років тому Україна була окупована кремлівськими червоними бандами — і як наслідок ціле ХХ століття, аж до падіння тюрми народів, радянського союзу, український народ страждав. Мільйони українських життів кремлівською тиранією були забрані або скалічені через Голодомор-Геноцид, через хвилі репресій, через тоталітарне правління, в якому права і гідність людини — пустий звук. Ми не хочемо і не маємо права дозволити російській імперії зла продовжити ніч терору на нові десятиліття!
Зі свідчень тих, хто пережив російську окупацію та полон, з прикладів Бучі та Маріуполя, Бахмута й Ізюма, багатьох інших міст і сіл України, які потрапляли під російську владу, ми ясно бачимо і знаємо: виконання російських вимог для українців означає терор, рабське ярмо, руйнування, смерть. Тому, щоби мати майбутнє і мати справжній мир для себе і Європи, для всього людства, Україна чинить спротив. Тому просить і вимагає від цивілізованого світу допомогти зупинити терористичний кремлівський режим, зірвати його пляни зі знищення України, припинити щоденні російські злочини проти людяности та покарати злочинців.
Псалом 63: Почуй, Боже, голос мій у молитві моїй. Від лютого ворога охорони життя моє. Укрий мене від намірів злодіїв і від зборища беззаконників.
Вони наче меч нагострили язик свій і, мов стріли, кидають слова образи, щоб таємно стріляти в неповинного; стріляють в нього несподівано і не бояться. Вони утвердились у злому намірі, змовляються поставити таємно сітку і кажуть: хто їх побачить? Вони вигадують всіляку неправду, вишукують, розслідують, заглядають аж до глибини серця.
Але уразить їх Бог стрілою. Несподівано стріла Божа вдарить їх. Вони покарають себе своїми ж словами.
Всі, хто побачить їх, відійдуть від них. І нападе страх на всіх людей, вони сповістять про діла Божі, бо зрозуміють, що то — Його діло.
Фото: «Радіо Свобода»,Ірта fax інформаційний портал,
Митрополит Епіфаній у «Твіттері»
