Думки в американському виданні “The Hill” колишнього економіста, історика та підприємця Марка Тота
Київ та його збройні сили знаходяться за три тижні до середньої точки між зимовим сонцестоянням та весняним рівноденням, 3 лютого. Напередодні зими владімір путін, прагнучи відродити свою невпевнену війну в Україні, почав застосовувати двосторонній підхід: використання зими як зброї проти цивільного населення по всій Європі та, як попередив генсек НАТО Єнс Столтенберґ на початку грудня, “намагаючись заморозити український конфлікт”. Щодо останнього, у путіна є мимовільний союзник в адміністрації Джо Байдена.
Від початку війни ми та інші експерти неодноразово закликали президента Байдена подолати свій всюдисущий “параліч перед ескалацією” та повністю обладнати Україну стратегічною зброєю та можливостями, необхідними їй для самозахисту та вигнання російських військ з її території, включаючи Крим. На сьогодні адміністрація Байдена не прислухалася до наполегливих закликів, зокрема від колишнього держсекретаря Кондолізи Райс та колишнього міністра оборони Роберта Ґейтса, які зазначили, що “час не на стороні України”.
Час може бути не на стороні України, а може, й на її стороні. Генерал-лейтенант у відставці Бен Годжес, колишній командувач армії США в Європі, твердо переконаний, що це так, і різко виступив проти Райс і Ґейтса, написавши в “Twitter”: “Нісенітниця!”
Як би там не було, зима працює проти Києва. Принаймні, з точки зору заморожування конфлікту в тому стані “як він є”, і надання москві часу для реорганізації, поповнення запасів і введення в бій новопризваних мобілізованих, хоч і погано навчених та погано керованих військ.
Тяжкі бої в Бахмуті та Соледарі, і навколо них є достатнім доказом, що фронт застиг і склалося настільки смертоносне становище, що нагадує окопну бійню Другої світової. Він застиг, жодна зі сторін не змінює правила гри, в результаті, генеральних битв.
Годжес виступає за модернізацію українських систем “HIMARS” та оснащення її боєприпасами великої дальності, такими як “ATACMS”, щоб рішуче вийти з зимового глухого кута на Донбасі на користь Києва. Однак переважна стратегія Байдена “достатньо” і модифікація, наданих США “HIMARS”, що обмежують їх на використання менш ніж на 80 км, виключають це. Таким чином, хоча президент Володимир Зеленський є конкурентоспроможним у своїй боротьбі з путіним, йому бракує зброї та дальності дії боєприпасів, необхідних для організації битв та створення умов для повної перемоги над росією. Байден досі стримував поле бою в межах кордонів України, заважаючи в цьому Зеленському.
Напрошується запитання, чому Байден наполегливо дотримується майже чистилищного підходу до війни в Україні. Від першого дня вторгнення Зеленський дав зрозуміти, що він та Україна ведуть цю війну до перемоги. Це те, що він ясно дав зрозуміти Байдену, коли відхилив пропозицію США евакуювати його, сказавши: “Мені потрібні боєприпаси, а не евакуаційний транспорт”. Більше того, Байден дозволяє війні перетворитися на “вічну війну” з великою ціною життя та грошей, що особливо спантеличує, враховуючи заявлені ним причини виходу з Афганістану. Війна послаблює росію, але за рахунок України.
Це також порушує питання, чому Байден, схоже, боїться перемоги Києва і чому, свідомо чи ні, дозволяє путіну заморожувати поля боїв на користь москви. Україна не боїться перемагати, що показала її армія, відвойовуючи Харківську область, Херсон, а тепер Бахмут. Як і українські громадяни, з якими ми розмовляли. Зокрема, 4-річна Дарина та її 10-річний брат Іван, а також їхня мати Катерина, які щодня витримують атаки путінських дронів у Києві, та використовують ліхтарики у холодних бомбосховищах під час шкільного навчання. Вони займаються танцями і фехтуванням вечорами при свічках, щоб підтримувати певний рівень дитячої нормальності.
Примітно, що з того часу, як у жовтні російський генерал Сергій Суровікін прийняв на себе командування в Україні, росія поступово адаптується до військової тактики та стратегії Києва та починає тактично розуміти обмеження дальності дії західної зброї, нав’язані Києву Байденом і союзниками Вашинґтону по НАТО. В результаті, російське військове командування, мабуть, активно переміщає свої сили. Зокрема, військові командні пункти за межі поточного радіусу дії “HIMARS” та аналогічних західних артилерійських систем.
Отже, правила Байдена звели сили України до завдавання символічних ударів дронами зі старої радянської зброї по авіабазі “Енгельс-2” в 600 км від росії, і до авантюрних атак, коли російські сили розкривають себе або через погану тактику бою, або через оперативну безтурботність. Обидва удари завдають втрат і дають заголовки у ЗМІ, але жоден не дає змоги виграти війну. Вони також не завадять москві накопичити нові сили, які потенційно здатні розпочати весняний наступ на Україну.
Байден і НАТО мають припинити нав’язувати Києву нечувані “правила гри”. Тим більше, що її цивільні центри і такі люди, як Дарина, Іван та Катерина, зазнають постійних атак. Таке обмеження України заохочує та дає росії можливість продовжувати безжальні атаки, тим самим продовжуючи війну та людські страждання.
Якщо Україна хоче перемогти, то війна не може бути обмежена її внутрішніми кордонами. Вона має поширюватися скрізь, звідки російські війська завдають ударів – чи то росія, білорусь, Чорне чи Азовське море. Це можуть бути військові цілі в рф, аеродроми, точки запуску крилатих ракет і дронів, склади боєприпасів і постачання, залізничні колії, казарми, реґіональні та районні оперативні штаби.
путін не стоїть на місці. І Байден не повинен. кремль оголосив, що москва віддана створенню півторамільйонної армії, і що в 2023 році росія збільшить витрати на оборону на 50%. Проте тут і зараз існують багато можливостей для цілей, якщо тільки Байден дозволить Зеленському бити по них, як це зробила сама Україна, напавши на російську військову базу в окупованій Макіївці Донецької області. За повідомленнями, загинуло понад 400 російських солдатів.
Занадто багато поваги приділяється путіну та росії, та їх можливій реакції. Захід, здається, більше турбує те, що може зробити росія, ніж те, що вона робить зараз. Навмисно чи ні, але військова політика Байдена щодо України обмежує здатність Зеленського та Києва формувати і перемагати на полях битв. Заморожування цих полів взимку на користь путіна безсовісне і неприйнятне. Це дозволяє москві нарощувати бойову міць.
Поки Україна бореться за своє національне виживання у розпал зими, Байдену давно пора повністю усвідомити і прийняти те, що генерал Джордж Паттон колись зрозумів: “Немає такої речі, як успішна оборона”, і що “артилерія виграє війни”. Якби він жив сьогодні, то кричав би Байдену, щоб він “назад переробив HIMARS і передав боєприпаси ATACMS”. Паттон не скаже, а ми будемо. Пане президенте, заморозьте путіна, розморозьте поле битви і забезпечте Київ тим, що необхідно Україні для рішучої перемоги.
«Gazeta.ua»
