У сербському місті Новий Сад пам’ятник Тарасові Шевченку несподівано став символом боротьби не лише за пам’ять про великого українського поета, а й за свободу та демократію. Саме після неодноразових актів вандалізму цей монумент привернув широку увагу громадськості та став знаком опору російському впливу і пропаганді в Сербії.
Перший акт осквернення стався на початку повномасштабного російського вторгнення в Україну. На постаменті пам’ятника з’явився символ російської аґресії — літера «Z». Пізніше бюст облили чорною фарбою, а табличку з прізвищем поета відірвали. Неодноразово також розкидали квіти, які залишають біля пам’ятника представники української громади та сербські антивоєнні активісти. Для них це місце стало символічним простором солідарності з Україною.
Сам факт встановлення пам’ятника Шевченкові у 2019 році став певною несподіванкою. Місцева влада Нового Сада, очолювана Сербською проґресивною партією, дозволила встановлення монумента, хоча в політичному житті країни відчутний сильний проросійський вплив. Показово, що відкриття бюста відбулося лише за рік до початку повномасштабної війни Росії проти України.
Російські та українські пам’ятники у Сербії певною мірою відображають політичні настрої суспільства. У Белграді ще у 2014 році, в рік анексії Криму, встановили величний пам’ятник російському царю Миколі ІІ. За останнє десятиліття російський вплив у країні значно посилився — настільки, що президент Росії Володимир Путін у Сербії іноді має навіть більшу популярність, ніж президент країни.
Однак постать Тараса Шевченка має значно глибший зміст, ніж могли припустити політики, які дозволили встановити пам’ятник. Шевченко народився кріпаком у Російській імперії, зазнав переслідувань і заслання, але став символом боротьби проти імперського гноблення та за свободу народів. Його життя і творчість уособлюють прагнення до незалежності та гідності, які сьогодні особливо актуальні для України.
Монумент у Новому Саді створив український скульптор зі Львова Володимир Цісарик. Він зобразив поета молодим. Пам’ятник розташований на алеї поета Мирослава Антіця неподалік ріки Дунаю і звернений у бік університетського кампусу. Саме там упродовж останнього часу відбуваються студентські протести, під час яких не раз фіксувалися жорсткі дії поліції.
Нещодавні акти вандалізму супроводжувалися також образливими графіті в центрі міста, спрямованими проти українського посла в Сербії Олександра Литвиненка. Такі написи стали ще одним сиґналом того, що проросійські сили намагаються тиснути на будь-які прояви підтримки України.
Попри це, реальна політична ситуація у Сербії складніша, ніж здається з медійного простору. Хоча значна частина сербських медіа демонструє проросійські симпатії, на міжнародній арені Сербія часто голосує на підтримку територіальної цілісності України в Організації Об’єднаних Націй та інших міжнародних структурах.
Одним із факторів напруження у відносинах із Москвою стало також повідомлення про постачання сербських боєприпасів Україні через треті країни на значні суми. Це викликає роздратування у Кремлі та водночас демонструє складність геополітичної позиції Белграда.
Через міжнародну ізоляцію Росії офіційна Сербія поступово змушена зближуватися з Україною. Київ, як і Белград, є кандидатом на вступ до Європейського Союзу, і обидві країни можуть у майбутньому проходити схожі етапи політичної та економічної трансформації.
У цьому контексті пам’ятник Тарасові Шевченку в Новому Саді набув нового значення. Для української громади, сербських демократів і громадських активістів він став символом опору авторитаризму, імперській політиці та пропаганді.
Історія оскверненого монумента ще раз нагадує: боротьба за свободу, про яку писав Шевченко понад півтора століття тому, залишається актуальною і сьогодні — не лише для України, а й для багатьох суспільств, що прагнуть демократії та незалежності.
Текст і фото: Борис Варґа
Center for Western Balkans Studies
переклад М. Гуцман
