У липні-жовтні 2023 року д-р Андрієм Зав’яловим, за підтримкою Наукового товариства ім. Шевченка в Канаді, в рамках дослідчої стипендії НТШ-К 2023 року було проведене дослідження «Новоприбулі з України в Аґломерації Великого Торонто: залишитися чи поїхати?».
Через неспровоковану російську аґресію проти України і подальші бойові дії Канада, та багато європейських країн, стикаються з величезною хвилею вимушеної еміґрації з України. Завдяки спеціальним заходам, вжитим Канадою, а саме: програмі CUAET, громадяни України та їхні родичі отримали можливість працювати, навчатися та перебувати в Канаді. Канада ніколи не була легкою країною для імміґрації, і така можливість, надана українцям як захід безпеки, відкриває їм двері для подальшої імміґрації. Українці стали першою нацією, якій Канада надала допомогу в такому обсязі. Незважаючи на те, що ці заходи визначені як тимчасові, для українців з’явилося багато леґальних способів як продовжити термін перебування в країні, так і змінити свій правовий статус на постійне проживання у майбутньому.
Українська діаспора в Канаді з 2021 року є першою за чисельністю українською діаспорою в світі, вона почала формуватися в 1890-і роки. Наприкінці ХХ сторіччя Онтаріо виходить на лідируючі позиції за кількістю українців, які проживають у Канаді, а Торонто стає одним з найголовніших центрів українського життя Канади (до цього тривалий час лідирували провінції Прерій – Альберта, Саскачеван, Манітоба). Згідно з переписом населення 2021 року, 1 млн. 258 тис. осіб вказали своє українське походження (а це 3,4% від населення Канади), з них 342 тис. в Онтаріо (2,4% від населення Онтаріо). В GTA в 2021 році мешкало біля 123 тис. українців (2% від населення GTA). Станом на грудень 2023 року з початку війни до Канади за програмою CUAET в’їхало близько 210 тис. українців та їхніх родичів, з них понад 60 тис. прибуло до Онтаріо, більшість з яких оселилися в GTA, що є маґнітом для багатьох імміґрантів. Можна впевнено сказати, що перепис населення 2026 року може показати зовсім інші кількісні характеристики української діаспори, через велику кількість новоприбулих українців за програмою CUAET, бо певна частина з них залишиться в Канаді.
Початок широкомасштабного вторгнення і послідуюча еміґрація з України актуалізували питання дослідження соціальної адаптації українців в приймаючих країнах. Науковці та громадські активісти активно досліджують ці питання. В цьому дослідженні респондентам було запропоновано висловити свою думку та поділитися досвідом свого проживання в GTA. Відповіді респондентів було пов’язано з їхніми імміґраційними настроями з метою зрозуміти наскільки той чи інший чинник, та чи інша характеристика впливає на імміґраційні настрої респондента.
Спочатку дослідження складалося з двох частин: основного опитування, в якому взяло участь 1,011 осіб (63,2% жінок і 36,8% чоловіків; 665 осіб з Торонто, 356 з інших міст і містечок навколо), і двох фокус-груп по 8 осіб – серед тих, хто хотів би залишитися жити в Канаді назавжди, і серед тих, хто волів би покинути Канаду. Під час обробки результатів було вирішено провести ще один етап, а саме: міні-опитування в січні 2024 року серед тих самих респондентів, які залишили зворотній контакт – 168 осіб, щоб дізнатися, як змінилися їхні імміґраційні настрої з часом. В дослідженні брали участь учасники програми CUAET, які на момент проведення дослідження мешкали в межах Аґломерації Великого Торонто (GTA) і які приїхали в період з лютого 2022 по серпень 2023 року.
50,4% опитаних до виїзду до Канади мешкали в Україні, 19,5% – в Польщі, 20,9% – в інших державах ЄС. Останнім реґіоном проживання саме в Україні стали: умовний захід – 31,4%, умовний центр – 34,1% (з них з Києва 18,4%), умовний схід – 21,4%, умовний південь – 13,1%. Безумовними лідерами є місто Київ і Львівська область. З окупованих росією станом на 23 лютого 2022 року територій України виїхало до Канади 3,3% респондентів. 14,7% зазначили, що їхнє помешкання сьогодні знаходиться в зоні окупації.
Основні результати основного опитування такі: 38,5% готові зробити все залежне від них для того, щоб залишитися жити в Канаді назавжди (на них зроблено основний фокус в цій статті), 39,7% ще не визначилися точно, але схиляються до того, щоб залишитися жити в Канаді, 12,8% планують повернутися в Україну після війни, 4,9% готові повернутися в Європу при першій можливості і 4,3% готові повернутися в Україну при першій можливості. Якщо узагальнити, то 78,2% опитаних налаштовані на те, щоб залишитися в Канаді, з них більше третини готові піти на що завгодно, лиш би оселитися тут на постійно. Однозначно їхати з Канади планують тільки 21,8%. Якщо полярні відповіді (зробити все, аби залишитися, vs. нізащо не залишатися) є зрозумілими з точки зору можливого передбачення подальших дій респондентів, то от як поведуть себе ті майже 40%, хто ще не визначився, але схиляється до того, щоб залишитися жити в Канаді, не є зрозумілим.
Опитаним було поставлено питання: «Бажання бажаннями, але як ви оцінюєте свої реальні перспективи залишитися в Канаді жити на постійно? (ті, хто не планує лишатися в Канаді зовсім, а це 21,8%, пропустили це питання). Райдужно свої перспективи оцінює 47,1%, туманно – 34,7%, кепсько – 18,2%. Тільки 29,7% оцінили ступінь своєї ознайомленості з імміґраційною політикою Канади як добрий. Як задовільний – 39,6%, як поганий – 30,7%.
Безпека (48,9%), економічна і політична стабільність (47,7%), бажання кращого майбутнього для своїх дітей (44,7%) є основними причинами, чому українці хочуть залишитися жити в Канаді. В умовах війни люди прагнуть, як ніколи, знайти спокійне і затишне місце для життя, а Канада – саме таке місце. Мотиви самореалізації (28%), можливості хорошого заробітку (23,5%), вищого рівня життя (22,9%) посідають другу сходинку. Втім, наявність родичів (8,1%), потужної української діаспори (10,7%), хорошої освіти (12,5%) чи зрозумілого і прозорого процесу імміґрації (9,7%), які, здавалося б, повинні мати величезний вплив на бажання залишитися в Канаді, не є наріжними.
Притому мотиви приїзду саме до Канади трохи відрізняються від причин. Безпека (61,8%), спокій у суспільстві (39,2%), бажання ліпшої долі для своїх дітей (43,3%), англомовне середовище (39,4%) є лідируючими серед всіх мотивів. Також серед лідерів є мотив бажання отримати статус постійного резидента Канади – 54,2% (що зовсім не означає, що людина готова пов’язати все своє життя з Канадою). Цікаво, що 23,2% опитаних обрали мотив потужної української діаспори. Є й ті, хто їхав до Канади без будь-якої причини, шукаючи притулку де завгодно (7,6%).
Чоловіки трохи більше схильні до того, щоб залишитися жити в Канаді, ніж жінки, але різниця незначна. Така ж тенденція і серед людей працездатного віку (25-44) – вони більш схильні до того, щоб залишитися жити в Канаді. Мова спілкування і реґіон походження також мають значення: ті, хто спілкується вдома виключно українською і ті, хто походить з Заходу України, трохи менше схильні до імміґрації, ніж ті, хто спілкується іншими мовами або кількома мовами водночас і є з інших реґіонів України. Ті, в кого внаслідок бойових дій житло в Україні пошкоджене або зруйноване, налаштовані майже в 2 рази рішучіше залишитися жити в Канаді назавжди (в 9,5% опитаних житло пошкоджене, в 3,5% – зруйноване).
Мають бодай якусь роботу в Канаді 56,1%, щоправда, постійну роботу має лише 41,7%. Знаходяться в пошуку роботи 35,3%. Не шукають роботу в Канаді 8,6%. В цілому, чим більше людина знаходиться в Канаді, тим вищий шанс, що вона має постійну роботу як взагалі, так і за фахом. Але рівень безробіття серед тих, хто тут вже понад пів року, балансує в районі 23-27%. Наявність постійної роботи, та ще й за фахом, суттєво впливає на імміґраційні настрої новоприбулих українців у частині рішучості – частка тих, хто готовий зробити все для того, щоб залишитися в Канаді на постійно, сягає 50% проти 31,5% серед тих, хто має тимчасову роботу або взагалі її не має.
Як хороший свій фінансовий стан оцінює 24,9%, як задовільний – 38,4%, як поганий – 36,7%. Але суттєвої різниці на імміґраційні настрої фінансовий стан не робить. 90% респондентів вносять плату за оренду житла, з них за ринковою ціною винаймає 83,0%, інші 7,0% сплачують певну вартість. Лише 7,8% опитаних мають друзів /родичів/приймаючі родини, яким вони за житло не платять. А 2,4% опинилися у вкрай тяжкій ситуації – вони постійного житла не мають, живуть або в притулку, або в наметі, або на вулиці. Умовний розмір орендованої житлової площі частково впливає на імміґраційні настрої: ті, хто орендує будинки, більш схильні до того, щоб зробити все для того, щоб залишитися жити в Канаді на постійно (50%), в той час як у винаймачів квартир (42,6%) та кімнат (38,2%) такої рішучості менше.
Як низький оцінюють свій рівень володіння англійською 23,2% опитаних, як середній – 36,6%, як високий – 40,2%, тобто трохи менше половини респондентів майже вільно почуває себе в соціальних ситуаціях, і трохи більше третини активно вливається в англомовне середовище. Але рівень володіння англійською не є суттєвим фактором при визначенні імміґраційних настроїв респондентів.
42,7% опитаних користувалися чи користуються послугами українських діаспорних організацій GTA, найчастіше у відповідях фігурують Канадсько-українська імміґраційна служба (CUIAS) і Суспільна служба українців Канади – Торонто (UCSST). Курси англійської э найпопулярнішою послугою (20,2%), слідом йдуть інформаційна та консультативна підтримка (17,2%) і пошук роботи (17,3%). 49,7% опитаних також користувалися чи користуються послугами інших сервісних організацій з допомоги імміґрантам.
Головними характеристиками, які обумовлюють імміґраційні настрої, є оцінка почуття безпеки в Канаді – чим безпечніше почувається людина, тим більше вона схильна до того, щоб залишитися жити в Канаді назавжди (різниця поміж різними варіантами відповідей в понад 3 рази: 50,3% з тих, хто почувається в безпеці, готові зробити все для того, щоб залишитися жити в Канаді проти 14,8% тих, хто не почувається в Канаді безпечно); психологічний і фізичний стан у Канаді – в тих, в кого стан у Канаді значно поліпшився, бажання залишитися жити в Канаді назавжди набагато вище, чим у тих, в кого він значно погіршився (різниця в 5-7 разів); оцінка вражень від Канади – порівняння свого теперішнього життя на новому місці і минулого життя суттєво впливає на імміґраційні настрої (різниця в 28 разів), при цьому оцінюють свої враження як неґативні 5,9% опитаних, як середні – 20,1% і як позитивні – 74%.
Що стосується мотивів на повернення в Україну, то міжособистісні стосунки, а саме сім’я та друзі, є домінуючими – 50,1% виділяє саме їх. Патріотизм і ностальгія за своїм життям в Україні актуальні для 38,2%, власне житло – 35,1%. Домінуючим «примусом» на повернення в Україну є закінчення строку дії візи/дозволу на роботу – 53,6%. Якщо новоприбулим не вдасться цей статус продовжити/оновити/переробити в інший, то тоді доведеться повертатися в Україну. На другому місці стоїть стан близьких в Україні – якщо з ними щось станеться, то 43,9% готові мерщій повернутися і допомагати їм.
Певні зміни в ідентичності вже відчуває 35,7% – вони відмітили, що вже мають певну канадську складову в своїй ідентичності, притому для 5,7% ці зміни є доволі драматичними – 3,4% відчувають себе канадцями вже більше, ніж українцями, а 2,3% вже відчувають себе суто канадцями. Але для більш ніж половини опитаних таких змін ще не відбулося – 59,1% вважають себе українцями і планують залишати цю ідентичність як єдину можливу. Зсув ідентичності в бік нової і більша рішучість залишитися жити в Канаді на постійно. Ті, хто відчуває вже певну канадську складову в своїй ідентичності, значно більш рішуче налаштовані на те, щоб залишитися жити в Канаді на постійно.
Детальніше з результатами дослідження, а саме з соціологічним звітом, можна ознайомитись за посиланням: https://socadaptukr.files.wordpress.com/2024/01/zvit-ua.pdf (введіть це посилання в інтернет-браузері). Англомовна версія звіту планується до випуску на початку травня 2024 року. Зв’язок з автором: socadaptimm@gmail.com.
Андрій Зав’ялов
