У січні 1993 року вийшло перше число газети «Незборима нація». Цій події було присвячено брифінґ в Українському кризовому медіа-центрі. Редактор і засновник видання Роман Коваль – сьогодні досить відома постать серед українських патріотів. Він є президентом Історичного клубу «Холодний Яр», членом Національної спілки письменників України та Національної спілки журналістів України. Але в 1990 році Роман Коваль мав досвід здебільшого у самвидаві.
Роман Коваль визнає, що спочатку до просвітництва в редакції ставились трохи скептично. Думали, що от зараз революційними способами побудуємо таку державу, яку ми хочемо. Однак, із часом він зрозумів, що без просвітництва діла не буде. Народ темний, не знає своїх найкращих дітей, які боролися у минулому. Тому треба повертати ці імена, збагачувати історичну пам’ять.
Те, що Роман Коваль і далі видає друковану пресу, можна назвати подвигом. Так вважає директор Недержавного аналітичного центру «Українські студії стратегічних досліджень», народний депутат України VII скликання Юрій Сиротюк, який зараз служить солдатом ґранатометником 5 окремого штурмового полку. «Незборима нація» теж стала частиною його життя.
«Газета дуже шляхетна, – говорить він, порівнюючи друковану пресу з онлайн-медіа. – Там скарби, немає нічого пустого. Це дуже важлива робота. Коли ми в дитинстві мали плівкові фотоапарати, відносились до зйомки уважно, обирали, який кадр зробити. Інколи вони були геніальними. Зараз на телефонах маємо тисячі кадрів, але їх так важко відібрати. Так і газета». Юрій Сиротюк називає «Незбориму націю» об’єктивною. Стверджує, що те, про що писав Роман Коваль тоді, відповідає дійсності зараз. Це була преса, яка писала правду.
«Як на мене, найбільша проблема в армії сьогодні – це відсутність ефективного морально-психологічного забезпечення. В нас є ті, хто має працювати із світоглядом – у радянські часи їх називали політруками. Вони взагалі не працюють, і всі це бачать. Ніхто не мотивує солдатів. Системної роботи держави в цьому плані немає. «Незборима нація» – найкраща річ, яку можна дати хлопцеві, щоб він прочитав», – переконаний він.
Головний редактор газети ОУН «Шлях перемоги» Віктор Рог, який у дев’яності був членом редколеґії газети «Незборима нація», сказав, що це видання справило формотворчий вплив на його оточення.
«В Сумах вона реально продавалася у кіосках преси. Щира і подекуди наївна, для нас слугувала орієнтиром, адже в ній не було кон’юнктури», – додав він.
Віктор Рог порівняв Романа Коваля з марафонцем: «Зі своїми талантами промовця, публіциста, візіонера, організатора він міг би зробити собі кар’єру набагато цікавішу в матеріальному чи статусному плані, але ніколи не лукавив і не кривив душею».
Прес-центр УКМЦ
