Аскольд ЛозинськийМою лекцію в Київському національному університеті імені Шевченка довелося скасувати через цих клятих росіян. Фактично, дрон врізався менш ніж за кілометр від місця проведення. Студенти ще не зібралися, тому проблем не було. Викладачі провели час очікування в деканаті. Протокол вимагає півтори години очікування після того, як район буде оголошено безпечним для збору студентів. Оскільки я наступного ранку виїжджав з Києва, ми вирішили перенести лекцію на віртуальну, як тільки я буду в Західній Україні або в Штатах.
Зараз до бомбардувань в Україні ставляться досить звично. Мало хто ховається в бункери. У минулому метро продовжувало працювати, але рух автомобілів на вулицях зупинявся. Я помітив у собі очевидну різницю. Нічна сирена зазвичай будила мене, і хоча я не був у стресі, я відчував певне занепокоєння, поки не було скасування, після чого знову засинав. Тепер я чую сирени і не звертаю уваги. Я не став сміливішим. Я став байдужим або стійким, як кажуть на Заході. Сирени вдень на мене не впливають.
Моя зустріч з викладачами дозволила мені отримати деяку інформацію про події, яку я зможу підтвердити лише пізніше. Безпосередньо перед своєю смертю Патріарх Філарет зустрівся з митрополитом Епіфанієм та повідомив його про статус церкви Київського патріархату. Він уповноважив митрополита взяти під контроль Київський патріархат під егідою Православної церкви України. У вівторок, через два дні після інсценізації Патріарха в крипті Володимирського собору, я відвідав собор і був свідком релігійної служби. Там було мало людей. Звичайно, не було жодної деструктивної діяльності.
Гарна новина полягає в тому, що Православна церква України, здається, тепер єдина. Погана новина полягає в тому, що українські віряни вагаються вирішити проблему Української православної церкви Московського патріархату, яка по суті є російською секретною службою. Було прийнято закон щодо незаконності цієї церкви, але його впровадження було мало. Мені сказали, що це пов’язано з тим, що Україна не бажає розпалювати релігійну війну. Повільно деякі парафії Московського патріархату приєднуються до ПЦУ. Однак процес відбувається дуже повільно, і основні структури залишаються під іноземною юрисдикцією. Українці дивляться на Захід, щоб зрозуміти, як відреагують інші релігійні громади. Сила залишається не варіантом.
Під час мого візиту до Києва я зустрівся з членами бригади «Азов». Через військовий фонд Фонду Українського вільного університету я підтримав придбання робота українського виробництва, який використовується для розмінування території, раніше окупованої ворогом. Роботизована система, про яку йде мова, долає приблизно 45 кілометрів. Проблема часто полягає в тому, що її поле дії — це рівна місцевість. Багато мін розташовані у важкодоступних місцях і можуть бути видалені лише людськими руками. Виробництво цих роботів є надзвичайно цінним, але деякі деталі потрібно доопрацювати. Це ще один приклад української військової винахідливості.
Про робота піклувалося приблизно 5-10 солдатів. Я не знаю точної кількості, бо деякі з них були на патрулюванні. Їхній вік коливався від 20 до 40 років. Цікаво, що 20-річний хлопець на ім’я Денис був мозком операції.
Раніше того ж ранку я прочитав лекцію студентам Київського університету імені Драгоманова. Там були студенти-міжнародники, історики, філологи, журналісти, чотири декани та два віце-президенти університету. Хоча вони ставилися до мене дуже шанобливо як до американця українського походження, я викликав негативний резонанс, коли говорив про президента Трампа. Я сказав, що американці люблять Україну, але президент Трамп не дуже переймається українським народом. Була гучна відповідь у відповідь.
Завтра вранці я виїжджаю з Києва до Львова. Мені щойно зателефонували, що шахід підірвав монастир за сто п’ятдесят метрів від моєї квартири у Львові, і монастир горить. Не хвилюйтеся! Я це переживу!
24 березня 2026 року
