москва тисне на газ перед крахом: чергова атака на Урсулу фон дер Ляєн — спроба розхитати єдність Європи. Доки на фронті ЗСУ нищать залишки імперії, кремль продовжує вести свою війну в тилу — через політику, медіа та корисних ідіотів. Свіжий приклад — спроба винести вотум недовіри Урсулі фон дер Ляєн у Європарляменті.
Ініціятор — румунський ультраправий депутат Крістіян Терхеш, представник націоналістичного блоку, відомий своїми виступами в стилі «Раша Тудей»: проти COVID-обмежень, проти НАТО, проти підтримки України. Цього разу — проти фон дер Ляєн.
Формальний привід — нібито “зловживання владою”, “порушення демократичних процедур” тощо. Але ми чудово розуміємо, що насправді це — атака на найпослідовнішого союзника України в ЄС, яка стала символом європейської автономії від автократій.
Чому це важливо саме зараз?
– У Брюсселі тривають перемовини щодо другого терміну фон дер Ляєн — і це шанс для проросійських сил збити її з гри;
– Після виборів до Європарляменту зросла кількість ультраправих депутатів, частина яких відкрито або завуальовано просувають кремлівську лінію;
– Вже почався новий політичний цикл, де йде боротьба за ключові посади — а кремль прагне послабити проукраїнське крило;
Що стоїть за цією атакою насправді?
– дискредитація фон дер Ляєн як символу стійкости і підтримки України;
– медійна розкачка — навіть якщо резолюція провалиться, шум у пресі вже створено;
– пробний камінь для майбутніх атак проти “незручних” політиків у ЄС;
– і, що найнебезпечніше — вбудована операція кремля з використанням “внутрішньоєвропейських” голосів.
Шанси на успіх? Резолюція — порожній постріл. Для її прийняття потрібно 361 голос. Таких голосів немає і близько. Але ж кремлю не потрібно перемогти — йому потрібно посіяти сумнів, роз’єднати, ослабити.
І головне — чому це відбувається? Тому що росія посипалась. На полі бою вона стрімко втрачає ініціятиву. Економіка тріщить під санкціями. Союзники втомились. Китай починає дистанціюватись. А всередині імперії — бунти, арешти й передчуття кінця.
Коли кремль бачить, що падає — він включає форсаж. Бо падати хоче не сам. Хоче втягнути за собою Європу. Втягнути через інформаційні атаки, шантаж, ультраправих, аґентуру.
Наш висновок простий:
– Це не просто політична сварка у Брюсселі. Це — ще один фронт війни.
– Поки ми тримаємо оборону під Часовим Яром, Європа має тримати оборону в Європарляменті.
– Не дати аґентурі впливу, хай навіть вона називає себе “демократичною опозицією”, знищити єдність ЄС і нашу надію на перемогу.
Іван Росоха, «Хвиля Десни»
