Андрій Семотюк та Ірина Буштинська
Після початку повномасштабного вторгнення в Україну, країну покинули 6,74 мільйона людей. Понад 286,700 людей приїхали до Канади за програмою CUAET. Після більш ніж двох років триваючого конфлікту, сім’ї намагаються залишитися в Канаді на постійній основі. Однією з головних проблем, з якими вони стикаються, є вимоги до знання мови та відсутність відповідної освіти й канадського досвіду роботи. Через ці обставини люди змушені працювати на будівництві, прибиранні та інших сферах, які не потребують високого рівня знання англійської мови. В результаті, такі люди не підлягають під економічну імміґрацію до Канади, оскільки вони не набирають достатньо балів за програмами кваліфікованих працівників.
В українських сімей залишилося небагато варіантів. Один із них – це подання заяви на постійне проживання на гуманітарних та співчутливих підставах та подання заяви про надання статусу біженця.
Програма гуманітарних та співчутливих (H&C) підстав призначена для людей, які не відповідають жодній іншій імміґраційній програмі до Канади. Якщо заявник підягає під будь-яку іншу імміґраційну програму і все одно подає заявку на H&C, заявка буде повернута. Деякі проблеми, з якими стикаються люди при поданні заяви на постійне проживання на підставі H&C, включають доведення кількох ключових елементів. Деякі з них – це труднощі, влаштування в Канаді, сімейні зв’язки в Канаді та найкращі інтереси дітей. Розглянемо детальніше кожен із цих аспектів.
Труднощі в заяві включають демонстрацію того, що заявник зазнає надмірних труднощів, якщо його змушують повернутися до своєї країни. Труднощі можуть мати різні форми, включаючи фінансові труднощі, відсутність підтримки з боку сім’ї чи громади, погану медичну допомогу та ризики, пов’язані з політичною чи соціальною нестабільністю в рідній країні. Медичні умови, інвалідність або ситуації, коли депортація призведе до непропорційних втрат або шкоди, також є вагомими підставами для заяви про труднощі. Для українців, які втекли від війни, труднощі включатимуть воєнні події, які завадили їм повернутися. Пошкодження цивільних об’єктів у рідному місті, втрата роботи внаслідок воєнних подій, пошкодження будинку та втеча з окупованих територій – усе це буде частиною труднощів, які зміцнять заяву.
Щось, що може послабити справу, це поїздка в Україну після лютого 2022 року. Є різні причини, чому багато українців почали повертатися до України, включаючи труднощі з адаптацією, сімейні зв’язки в Україні тощо. Якщо у людини немає серйозної причини для повернення, це значно зменшить її шанси щодо отримання дозволу на постійне проживання на гуманітарних та співчутливих підставах. Інші фактори, які можуть послабити справу, це сімейні зв’язки, нерухомість та бізнес в Україні. Це покаже, що заявник має сильний зв’язок з Україною, що зменшує шанси на схвалення заявки.
Одним із найважливіших факторів є ступінь, до якого заявник влаштувався в Канаді. Це включає те, як довго вони проживають у Канаді, їхню інтеґрацію в канадське суспільство, історію працевлаштування, участь у житті громади, знання мови та будь-які докази самодостатності. Заявники також повинні розвинути міцні зв’язки з громадою, щоб мати більше шансів на схвалення їхньої заявки. Доведення влаштування в Канаді включає отримання листів підтримки від близьких членів сім’ї, друзів, волонтерських організацій тощо. Основна мета – довести, що заявник пустив коріння в Канаді, і їм буде важко залишити країну. Якщо у заявника є близька сім’я в Канаді, особливо громадяни Канади або постійні жителі, і він може показати потенційні емоційні або фінансові труднощі, спричинені розлукою, це може значно вплинути на користь.
Одним із найважливіших факторів, які враховуються при прийнятті рішення щодо заяви, є найкращі інтереси дітей. Суд наголошує, що будь-яке рішення, яке стосується дітей, має враховувати їхнє благополуччя, стабільність і довгострокові перспективи. Заявники, які демонструють, що наказ про депортацію неґативно вплине на емоційне, психологічне або освітнє благополуччя дитини, можуть зміцнити свою справу. Однак недостатньо просто вказати на наявність дітей; заявники повинні надати докази того, що депортація завдасть шкоди їхнім дітям у конкретний спосіб. Під час арґументації важливо враховувати вік дитини, рівень залежності від батьків, рівень влаштування в Канаді, освітні можливості в Канаді та обставини в Україні, які заважають дитині повернутися туди. Важливо зосередитися на доведенні того, що в інтересах дитини залишитися в Канаді.
Необхідно надати докази фактів, які заявник використовує для підтримки своєї заяви. Наприклад, якщо зазначається, що діти відвідують школу та інтеґрувалися в суспільство та середовище, важливо додати листи від учителів, які підтверджують їхню адаптацію та благополуччя в Канаді.
Однією з найбільших проблем українців є невизначеність їхнього майбутнього через події війни. Коли урядовці приймають рішення щодо заяви, вони розглядають факти, викладені в ній, і визначають, чи достатньо їх для прийняття позитивного рішення. Однак немає ґарантії схвалення. Рішення щодо заяви залежатиме від здатності заявників представити свою справу, що вони повинні зробити якнайкраще, оскільки це єдина можливість розповісти свою історію та переконати чиновника, що вони повинні залишитися в Канаді. Рішення щодо заяви на H&C для українців, які подають заяву через війну, значною мірою залежатиме від ситуації в Україні.
Крім того, зі збільшенням кількості заявок час обробки заявки на H&C починатиметься від 18 місяців. Існує висока ймовірність відмови, що призведе до депортації заявника до рідної країни. Депортація не буде видана для українців, доки ситуація в Україні не стане зрозумілою щодо питань безпеки. Оскільки немає інших імміґраційних програм, за якими такі українські сім’ї могли б претендувати, єдиний варіант, який залишився для них, – це спробувати подати свою справу якнайкраще та чекати на рішення.
Андрій Семотюк та
Ірина Буштинська
