Діти з Харкова зустрілися з Папою Левом XIV

З війною в очах.

Наприкінці загальної аудієнції в середу, 11 червня, Папа Лев XIV зустрівся з групою з 32 хлопців та дівчат з Харкова. Опісля всі вони завітали до Рідо Ватикану, де розповіли про труднощі, з якими вони стикаються щодня: «Ми постійно живемо в стресі». Вони подарували Папі фотографію їхньої подруги Марії, яка минулого року загинула під час російського бомбардування.

«Це було неймовірно. Я б сказала, що навіть зараз я ще не до кінця усвідомлюю все, що відбулося», – каже 17-річна Тетяна, ділячись своїми враженнями про зустріч дітей та підлітків з Харкова з Папою Левом XIV та можливість з ним сфотографуватися під час загальної аудієнції на площі Святого Петра в середу, 11 червня 2025 року. Ця подія відбулася в рамках подорожі, яку для 32 харківських хлопців та дівчат організував Харківський екзархат УГКЦ та місцевий осередок Карітасу України. Завдяки їхнім контактам з різними італійськими гуманітарними організаціями, діти та підлітки мають можливість подорожувати та відпочити в Італії від 8 червня по 5 липня: спочатку в Римі, а пізніше в Комо та Понте-ді-Леньо в північноіталіському реґіоні Ломбардія.

Спекотний день, але це було того варте

У той час як Харків цими днями потерпає від тяжких російських обстрілів, ці дівчата і хлопці мали змогу зблизька побачити Голову Католицької Церкви і відчути його солідарність. «Побачити Папу особисто – це вже дуже багато. Але бути з ним на одній фотографії – це те, що я навіть не міг собі уявити. Це справді емоції, які неможливо передати словами, – каже 15-річний Віталій. – І попри те, що ми всю першу половину дня просиділи під пекучим сонцем, ми мали прекрасну винагороду – фото з самим Папою. Це було того варте».

Для сестри Олексії Пограничної зі Згромадження Святого Йосифа, яка здійснює служіння при катедральному соборі святого Миколая УГКЦ, бачити емоції на обличчях дівчат і хлопців перед великим натовпом на площі Святого Петра було моментом великої радості. Так само, як і підтримку, яку вона відчула від Папи, коли вони мали нагоду привітати його після аудієнції. «Він сказав нам: “Я завжди молюся за вас”, – поділилася черниця. – Це була справді зворушлива сцена». Окрім неї групу з Харкова супроводжує отець Андрій Насінник, директор місцевого осередку Карітасу України, та дві працівниці цієї організації, залучені у проєкти для дітей.

Діти відчувають тягар війни

На аудієнції зі Святішим Отцем з ними був також волонтер Нікола Джіні, представник асоціації “Frontiere di Pace”, що в північноіталійській дієцезії Комо. Коли він сказав Папі: «Не забувайте про Україну», Папа відповів: «Ніколи». Італійський волонтер, який вже не раз возив до Харкова гуманітарну допомогу, розповів, що його вразив вираз очей деяких харківських дітей, які підняли очі до неба, коли почули звук літака, що пролітав над площею Святого Петра. «В їхніх очах було видно, про що вони думають. Вони дійсно глибоко переживають цей тягар війни. Для них, мабуть, було великим полегшенням усвідомлювати, що з цього неба не впаде нічого небезпечного». Харківські хлопці і дівчата подарували Папі Леву XIV фотографію їхньої подруги Марії, яка у 12-річному віці загинула разом зі своєю мамою внаслідок влучання російської ракети в супермаркет “Епіцентр” минулого року. Це сталося за місяць до того, як вона повинна була поїхати в Італію разом з іншими ровесниками. «Вони немовби були присутні в групі, і я думаю, що цей зв’язок ще більше зміцнився сьогодні»,– каже Нікола, який особисто знав Марію, бо часто бачив її на греко-католицькій парафії, куди привозив гуманітарну допомогу.

Важка буденність війни

Журналістам ватиканських медіа харківська молодь розповіла також про труднощі їхнього щоденного життя: навчання відбувається лише онлайн, вони не мають змоги бачитися з друзями, постійно чують звуки вибухів, а багато з них були вимушені покинути домівки, в яких виросли. «Наш розпорядок дня повністю порушений, наш сон порушений, нам постійно доводиться спускатися в укриття, і ми постійно живемо в стресі, – каже Тетяна. – Коли ми приїжджаємо в Італію, як зараз, і спілкуємося з нашими однолітками, я завжди кажу їм: “Ми дуже раді за вас, що ви живете своїм життям, не знаєте війни, не знаєте, як звучить протиповітряна тривога. Ми захищаємо це, ми боремося, ми в Україні є, немов би, таким щитом. Ми теж хочемо жити так, як ви, але водночас ми дуже радіємо, що ви живете своїм життям. І тому цінуйте такі моменти, цінуйте життя, спокійне життя. Тому, що коли настала війна, тоді в нас люди почали цінувати навіть найдрібніші та найдрібніші речі».

Жити нормальним життям

Відчуття нормального, спокійного життя – це саме те, що намагається запропонувати парафія св. Джузеппе Копертіно, яка приймає групу в Римі. Дівчат і хлопців з Харкова приймають різні сім’ї парафії, але харчуються вони при парафії, де також беруть участь в літньому таборі разом з 280 іншими римськими однолітками. «Вчора ввечері один з українських дітей сказав: “А де мої італійські батьки, чому вони так довго не приходять?”, бо вони затримувалися на кілька хвилин, щоб забрати його, – розповідає парох о. Паоло Піццуті. – Це дуже приємний момент, але для нас він приємніший, ніж для них, тому що приймати їх у наших домівках, у нашій громаді для нас було збагаченням».

«Коли ми надсилаємо фотографії дітей батькам, вони кажуть: “Дякуємо, що наші діти можуть бути там, у світі, де люди мають нормальне життя. Де вони можуть спокійно гратися і спати, не думаючи про те, коли пролунає сирена чи прилетить ракета”», – зазначає сестра Олексія. – Харків настільки близько до зони бойових дій, що цей час навіть для дітей – це мрія. Вони повернуться дуже щасливі».

Розповідь не з книги

Євгенієві, який навчається на першому курсі історичного факультету, перебування в Римі та у Ватикані запам’ятається по-особливому: «Для мене Ватикан – це дуже особливе місце, дуже історичне. І для мене, як студента історичного факультету і майбутнього вчителя історії, було дуже важливо побачити це все. І ці відчуття, все, що я відчув і побачив – це не передати словами». У майбутньому, коли Євген стане учителем, про Папу Лева XIV він розповідатиме не з книги, а з того, що побачив: «Знаєте, Папа є дуже доброю людиною. Ми поки чекали свою чергу на те, щоб зробити фотографію з ним, він підійшов буквально до кожної людини. Він дуже довго стояв з людьми, спілкувався з усіма нареченими, яких він благословляв».

Наші співрозмовники не ховали свого болю, коли розповідали про своїх друзів, які, на жаль, занадто швидко відійшли у вічність. Під час загальної аудієнції на площі Святого Петра молоді харківчани сиділи неподалік помосту, з якого промовляв Папа Лев XIV. Синьо-жовтий прапор, який вони тримали перед собою і який було видно всім присутнім на площі і тим, хто дивився на відеотрансляцію аудієнції, спонукав до молитви за українців, за харків’ян і за тих, кого вони оплакують.

Текст і фото:

«Новини Ватикану»