Павло Садоха
Протягом 11 років війни, яка протягом останніх трьох з половиною років щодня призводить до втрат не лише серед військовослужбовців, а й серед цивільного населення, українці не втратили віри у власні сили, а тим більше в українські збройні сили. У них немає вибору. Росія прирекла їх на знищення.
Здавалося б, у 21 столітті, в епоху розвитку глобальних інституцій, повторення геноцидів та жахливих війн через ідеологічні конфлікти має бути неможливим. Але цього не відбувається. Технологічний прогрес змінює засоби вбивства, але не змінює характер конфліктів.
Ймовірно, навіть у Китаї зрозуміли, що путін сприймає світ лише крізь російський менталітет. Крізь міфи, створені імперіалістичними та радянськими істориками, філософами та письменниками, які ніколи не мали сміливості висловлювати власну думку, лише підлаштовуючи свої таланти під бажання царя чи партійного секретаря (у випадку Радянського Союзу).
На жаль, за такого легкого доступу до інформації сьогодні та за такої великої кількості наукових досліджень історії, багато громадян західних країн продовжують вірити, що росіяни — це великий народ, який проживає на території площею 17 мільйонів квадратних кілометрів, що охоплює Північну Азію та Східну Європу, і що їм вдалося об’єднати 190 народів в єдину націю.
Насправді вони не об’єднали, а жорстоко поневолили, нав’язуючи свою імперську релігію, мову та правила. Багато з цих народів вже зникли або знаходяться на межі зникнення.
Так, в історії людства багато імперій діяли подібним способом. Але в 21 столітті західна цивілізація дійшла раціональних і гуманних рішень проблем колонізації та міжетнічних і релігійних конфліктів. Економічна лібералізація, свобода слова та політична демократія виявилися ефективними як для держави, так і для окремої особи.
Однак росія пішла іншим шляхом розвитку. Тактика та стратегія розвитку сучасної росії нічим не відрізняються від монгольського завоювання та знищення Східної Європи, якому сприяли московські князі.
Росія, здається, потрапила в пастку середньовічної еволюції, як внутрішньо, так і зовні.
Для Москви українці – це бунтівний народ, який має бути підкорений та асимільований, як і інші вже завойовані народи. Українці є перешкодою для завоювання інших територій, що мають належати імперії. Це головна національна ідея сучасних росіян (московитів). Будь-яка угода чи договір розглядаються як тимчасовий тактичний хід для досягнення головної мети завоювання, а не як щось тривале, що дає змогу мирно співіснувати.
З початку збройної агресії проти України у 2014 році росія порушила понад 400 міжнародних договорів, учасниками яких є Україна та росія, та станом на 2022 рік ігнорувала 22 основоположних міжнародних документи.
Політика геноциду Москви також триває щодо національних меншин у складі Російської Федерації. Окрім того, що центральний уряд не виділяє кошти на підтримку їхніх національно-культурних потреб, з початком війни ці народи стали основним «м’ясом», яке відправляють на війну.
Після перших місяців війни, у 2022 році, незалежні журналісти на росії провели розслідування та виявили, що серед 1348 підтверджених смертей російських солдатів переважна більшість належала представникам етнічних меншин росії.
Здебільшого представники цих народів йдуть воювати проти українців (які ніколи їм не погрожували) не з ідеологічних переконань, а через важку соціально-економічну ситуацію в їхніх регіонах, де єдиний спосіб вижити — це відправити члена сім’ї на війну.
Однак кількість загиблих починає змінювати їхній світогляд. Навіть за жорстокого поліцейського режиму в росії, протести стають все частішими, люди ставлять під сумнів путіна. Ці народи починають дивитися на Україну як на приклад боротьби за право на національне існування — звільнення від багатовікового гноблення.
Для них капітуляція України означатиме втрату останньої надії на самовизначення. Навіть зараз, коли найбагатші на ресурси регіони росії нещадно експлуатуються, рівень життя населення в цих районах є найнижчим у всій країні. Що з ними станеться, коли закінчаться природні ресурси або зміниться попит на енергоносії? Без самоврядування Москва нічого їм не дасть і залишить їх напризволяще.
Настав час переглянути помилкову західну політику співіснування з агресивною росією, яка є «злоякісною пухлиною» у світовій цивілізації.
Дуже високою ціною, але Україна вже довела, що за конкретної підтримки західного світу та зміни подвійних стандартів щодо Москви можна буде перемогти цю «злоякісну пухлину», що ознаменує початок визволення та розвитку пригноблених народів Північної Азії та Східної Європи, що входять до складу Російської Федерації, а також нової архітектури безпеки та глобальної взаємодії.
У 1991 році президент США Джордж Буш спеціально відвідав Україну, щоб переконати парламент не виходити зі складу СРСР, побоюючись наслідків розвалу ядерної наддержави.
Без зовнішньої підтримки та всупереч міжнародному тиску українці зробили вибір щодо свого майбутнього. Історія підтвердила, що це було правильне рішення, бо інакше нас би вже не існувало.
Зараз, або через десять років, росія неминуче розпадеться, як це сталося з усіма агресивними тоталітарними імперіями в історії людства.
Створення демілітаризованої зони, як у Північній Кореї, чи у випадку інших територіальних конфліктах, не вирішить питання російської агресії. Це лише відкладе війну для наступного покоління.
У нас ніколи не було конфліктів з чеченцями, бурятами, татарами чи іншими народами, які населяють ці території. Крім того, я переконаний, що Україна допоможе цим народам досягти міжнародного визнання та розвитку. Але, як то кажуть, м’яч зараз на боці західного світу.
З початку повномасштабної війни (2022), коли українці в кожній країні цивілізованого світу вийшли на вулиці з плакатами «Допоможіть закрити небо України», минуло три з половиною роки, забравши життя десятків тисяч мирних жителів, і лише зараз західні політики почали серйозно займатися цим питанням.
Уся історія України показує, що українці боротимуться за свою свободу, бо свобода — це фундаментальна цінність нашого менталітету та світогляду. Так формувалися вся західна цивілізація.
Але цінності, які формують націю, недостатньо просто проголошувати, їх потрібно дотримуватися та захищати.
Джерело: https://observador.pt/opiniao/esta-guerra-continuara-ate-que-os-ucranianos-vencam/
