Аскольд Лозинський
Я захоплююся президентом України Володимиром Зеленським за його стійкість, наполегливість і, головним чином, терпіння. Цього разу він знову приїжджає на зустріч з президентом Трампом до Флориди. Це нелегкі поїздки, простий переліт з Києва до Флориди. Ні, повітряний простір України недоступний. Крім того, для президента Зеленського, принаймні на мою думку, це нижче його гідності. Зеленський – герой, тоді як Трамп – просто примітивний бандит, хоча й президент Сполучених Штатів.
На зустрічі у Флориді нічого суттєвого не буде досягнуто. Окрім вигляду справжнього героя, який благає, по суті, злочинця, Трампу насправді нічого запропонувати, окрім Трамп може стати повноцінним активом Росії. Трамп буде відкладати, але не надасть жодних справжніх гарантій, ніби американські гарантії за Трампа мають якесь реальне значення. Питання стосується сьогодення та найближчого майбутнього. Зеленський приїжджає до Флориди, щоб запобігти повному переходу Трампа на інший бік. На жаль, це завжди можливо. Сьогодні в Америці немає жодних стримувань і противаг.
20-пунктний мирний план для України – це саме та компроміс, яку можна очікувати від України. Окрім того, що він неприйнятний для Росії, оскільки Росія не прагне миру, це добросовісна поступка з боку України. Трамп його не схвалить. Він зарозуміло заявив, що пропозицію має схвалити він, незважаючи на те, що її особисто обговорювали його особисті посланці Віткофф і Кушнер. Який сенс вести переговори з його особистими посланцями, які, чесно кажучи, не мають жодної посади в уряді?
У Трампа безліч інтересів, які не мають нічого спільного з Америкою. Існує ілюзія економічної співпраці заради взаємної особистої вигоди з російським бандитом Володимиром Путіним. Можливо, Трамп не бачить, що Путін такий же корумпований, як і він, і дуже неохоче братиме участь у будь-якому майбутньому спільному підприємстві. У питанні спільного підприємства в Росії Путін завжди триматиме карти в руках, незалежно від того, чи вони йому вручені.
Ці спроби миру – марні вправи. Президент Зеленський знає це, але він продовжує, бо не хоче втрачати підтримку Америки. Зазвичай це здається нісенітницею, тому що Америка завжди виступала за демократію та свободу. Але не ця версія Америки. Президент Зеленський дуже розбірливий, і він знає, що має справу не з Америкою Авраама Лінкольна чи навіть Рональда Рейгана. Це інша Республіканська партія, точно не та, яка подолала гніт, або та, яка наполягала на руйнуванні стіни гноблення.
І тому президент Зеленський і президент Трамп зустрінуться. Зеленський буде люб’язним, а Трамп, я підозрюю, буде Орвеллівським Наполеоном-Свинею. Вони заговорять і розлучаться. Сценарій той самий. Щодо суті, Трамп зробить кілька заяв, вихваляючи себе та свої зусилля, можливо, навіть посилаючись на Нобелівську премію миру, яка має відбутися наступного року. Зеленський відповість, що це була предметна зустріч. Війна продовжується з певною подобою обміну розвідувальними даними між Америкою та Україною, а американська зброя буде доступна для придбання певною мірою європейськими членами НАТО.
Як довго це триватиме? Доки Трамп займає нині напівзруйнований Білий дім. Але Україна перейде на п’ятий рік повномасштабної російської агресії. Україна переживе Росію та Трампа і зрештою витримає. Подумайте, наскільки збочені українсько-американські відносини. Але, можливо, вони просто приклад світу, в якому ми живемо. Це набагато складніше завдання. Я особисто втішаю себе думкою, що Америка Трампа — це не та Америка, яку ми вшановуватимемо наступного року 4 липня, а відхилення від норми.
27 грудня 2025 року
