Петро Герасименко, Zaxid.net
Суттєвий вплив на рішення Зеленського мала його остання зустріч з Трампом.
На початку 2026 року осиротілий після звільнення Андрія Єрмака Офіс президента несподівано отримав нового очільника. Президент Володимир Зеленський вирішив запропонувати цю політичну посаду керівнику ГУР Кирилу Буданову. Таке рішення глави держави спричинило помітний резонанс у суспільстві. Згодом стало зрозуміло, що Зеленський запланував здійснити кадрові ротації, які виходять далеко за межі Офісу президента. Призначення Буданова запустило процес змін на вищих щаблях влади. Але фінальний результат залежатиме від того, якими мотивами насправді керувався Зеленський, коли наважився на такий крок.
Кирило Буданов як керівник ГУР Міноборони України і раніше згадувався серед імовірних осіб, які можуть посісти крісло Андрія Єрмака. Але навряд чи він був головним фаворитом. Більшість аналітиків все ж схилялась, що Зеленський призначить на цю посаду іншу людину. У медіа фігурували прізвища міністра цифрової трансформації Михайла Федорова, заступника голови Офісу президента, військовика Павла Паліси, першого заступника міністра закордонних справ Сергія Кислиці та міністра оборони Дениса Шмигаля. Сам Буданов теж не демонстрував великого бажання покидати службу, яка під його керівництвом здійснила низку успішних операцій.
Певний час навіть здавалося, що Зеленський залишить крісло Єрмака пустим і самостійно керуватиме розгалуженим бюрократичним апаратом. До того ж у деяких ЗМІ поширювалися чутки, що колишній глава ОП продовжує активно комунікувати з президентом і впливати на його рішення.
30 грудня видання «Дзеркало тижня» повідомило, що Офіс президента майже напевно має очолити Владислав Власюк – уповноважений із санкційної політики. Вважалося, що це людина Андрія Єрмака. Якби таке рішення було ухвалене, це могло б означати лише одне: колишній глава ОП дійсно не повністю втратив свій вплив на президента. Однак Зеленський зробив інший вибір.
Можна висувати різні припущення, чому глава держави вирішив, що Буданов буде найкращою фігурою на чолі Офісу президента за нинішніх обставин. Очевидно, суттєвий вплив на кадрове рішення Зеленського мав його останній візит до США 28 грудня та зустріч з Дональдом Трампом. Напевно, тоді президент України зрозумів: перспективи миру з Росією залишаються примарними, але підтримувати тісний діалог з Білим домом все одно доведеться. Можливо, Зеленський також отримав деякі сигнали з Вашингтону, тож був змушений врахувати їх, обмірковуючи своє фінальне рішення щодо очільника свого офісу.
Якщо керуватися класичною логікою, то призначення Кирила Буданова свідчить про те, що Зеленський вирішив зробити акцент на посиленні силового блоку. Це означає, що війна у 2026 році триватиме принаймні ще кілька місяців. А перспективи миру вкрай туманні і невизначені. За таких умов авторитетний ексочільник ГУР на головній посаді в Офісі президента мав би покращити обороноздатність країни. Стимулювати необхідні зміни в ЗСУ та прискорити виробництво видів озброєнь, здатних завдати серйозної шкоди агресору. Цю логіку нібито підкріплює пропозиція призначити міністром оборони Михайла Федорова – людину, яка розуміється на сучасних технологіях ведення війни й активно лобіює максимальне збільшення виробництва дронів для ураження ворога. Але щоб зміни у структурі оборони набули завершеного вигляду, потрібно також змінювати керівництво ЗСУ. Однак Зеленський заявив, що поки що не планує звільняти Олександра Сирського з посади головкома.
Також важко збагнути, чому президент вирішив відставити Василя Малюка з посади глави СБУ. Це його особиста позиція чи побажання вже нового голови Офісу президента? Чи, може, у такий спосіб Володимир Зеленський хоче дистанціюватися від будь-яких аналогій з тиском на антикорупційні органи влітку минулого року? Нагадаємо, що тоді СБУ разом з Офісом Генпрокурора провело близько 70 обшуків з метою «нейтралізації російського впливу на НАБУ». Хоча проти відставки Малюка виступили відомі військові та публічні особи, Зеленський таки наполіг на своєму: голова СБУ погодився піти у відставку.
У призначенні Кирила Буданова, крім його загалом непоганої репутації, є ще одна позитивна сторона. Йому довіряють американці та інші західні політики. На відміну від Андрія Єрмака, Буданов має заслужену репутацію, не заплямовану корупційними скандалами. А ще він вміє продуктивно спілкуватися й налагоджувати контакти. У 2026 році дипломатія і надалі буде однією з основних арен битви. Якщо на цій арені буде Буданов, переговорна позиція України може посилитися.
Також імовірно, що призначення Кирила Буданова має певні політичні електоральні мотиви. Адже глава ГУР в останніх соцопитуваннях показує непогані результати народної підтримки. А в потенційному двобої із Зеленським за крісло президента Буданов має хороші шанси здобути перемогу. Тож президент, взявши ексочільника ГУР до своєї команди, частково нівелює його політичні перспективи. Низка експертів навіть висловила припущення, що таким чином Зеленський може готувати собі наступника. Але, на мою думку, подібні висновки робити поки що зарано.
Кадрове рішення Зеленського загалом було позитивно сприйняте в суспільстві. Навіть критики президента визнали, що це сильний хід, який може допомогти Україні вистояти і краще протистояти зовнішнім загрозам. Звісно, багато залежатиме від того, як складуться відносини у владній команді. Оскільки кінцевий результат дає система, а не одна, нехай і фахова та компетентна постать.
Але також знайшлися й ті, хто критично оцінив призначення Буданова очільником Офісу президента. Аргументи опонентів зводяться переважно до того, що ексглава ГУР був ефективним на своїй попередній посаді та створив неабиякі проблеми для агресора. Однак робота в Офісі президента – це політична посада. Не факт, що Кирило Буданов буде таким же успішним чиновником, як до цього був успішним керівником розвідки. Цікаво, що серед головних критиків переведення Буданова на роботу в Офіс президента – однопартійці Петра Порошенка. На думку соратників п’ятого президента, рішення Зеленського лише ослаблює силові структури. А також містить ризик надмірної концентрації безпекових і політичних важелів без дієвого парламентського контролю.
Призначення Кирила Буданова головою Офісу президента стало прологом до ширшого процесу кадрових трансформацій. Однак надто перебільшувати їхнє значення не варто. Адже йдеться переважно про перестановки в межах чинної владної команди, а не про залучення професіоналів ззовні. Тому позитивний імпульс від них матиме радше частковий характер. І, за певних умов, може швидко вичерпатися.
