Останніми тижнями в західній пресі з’явилося кілька матеріалів про майбутні ґарантії безпеки України. Американське видання “The Wall Street Journal” пише, що Берлін, Париж і якоюсь мірою Лондон, буцімто, штовхають Київ до перемовин з москвою, які мають відбутися відразу після контрнаступу. За даними “WSJ”, лідери ключових держав Європи бачать Україну в ЄС, одначе не готові повноцінно включити її до НАТО після завершення війни. Ґарантії безпеки нашій державі, як вказує американський ЗМІ, зводяться до надання сучасних озброєнь та інтеґрації вітчизняної оборонної системи в ланцюги постачання Альянсу.
Країни Центральної та Східної Європи виступають проти такої пропозиції, адже вважають, що такі «експерименти» лише продемонструють путіну, що Захід починає втомлюватися. Ба більше, москва може використати дипломатичну паузу – як вона це робила під час Мінських перемовин – для підготовки до ще більш потужного нападу.
Водночас люди з оточення Макрона запевняють, що французький лідер не збирається поступатися інтересами України. Канцлер Німеччини Олаф Шольц у нещодавньому інтерв’ю “CNN” заявив, що передумовою для переговорів має стати виведення російських військ, що Берлін не штовхатиме Київ на неприйнятні компроміси. Одначе голова німецького уряду не відповів на пряме запитання: чи має росія покинути Крим і Донбас.
Європейські лідери досі живуть у світі ілюзій, вважаючи, що путін може піти на переговори і росія відступить від своїх намірів захопити Україну, позбавити її суверенітету. Однак будь-які половинчасті рішення, які стосуються інтеґрації нашої держави до євроатлантичної спільноти, до Євросоюзу та НАТО, призведуть лише до одного – до Третьої світової.
У Європі зараз надто багато думають про те, що станеться з росією, якщо путін остаточно програє. Макрон, який говорить, що не хоче краху рф і не вірить у швидке падіння російського режиму – гарна ілюстрація дискусій, які відбуваються поза інформаційним простором.
Одні західні лідери бояться, що росія ще більше радикалізується, інші – що вона розвалиться і не буде спроможна контролювати ядерне озброєння. І ніхто так і не зрозумів, що ключова мета путіна – залишити після себе мілітаризовану, шовіністичну, фашистську росію, яка протягом десятиліть залишиться загрозою для Європи.
Звідси і всі ті ідіотські пропозиції так званого половинчастого вступу України в НАТО, дискусії про її довгий шлях до ЄС. Як і перед початком повномасштабного вторгнення, деякі голови держав Євросоюзу вважають, що російський аґресор може погодитися припинити бойові дії та навіть відмовитися від окупаційних планів в обмін на ґарантії того, що Україна не буде частиною Альянсу.
Наївні. путін перебуває у такій політичній ситуації, коли будь-який його програш означатиме падіння режиму, який він конструював майже чверть століття. Перемовини для нього – це теж програш. путіну потрібна тільки війна, бо так він зможе контролювати силовий апарат і тримати в руках молодих бюрократів та олігархів – тих, хто хай на перший погляд і гіпотетично, однак усе ж має можливість створити проблеми всередині росії.
Водночас частина західноєвропейських лідерів – з якихось дивних причин – не порушує іншого питання: а що буде, якщо Україна не вступить до НАТО? А відповідь проста: світ прийде до Третьої світової. І це не якась патетика. Якщо Захід програє – а відсутність України в НАТО і є тим програшем, то росія рано чи пізно нападе на членів Альянсу, Китай анексує Тайвань, Іран почне кривавий конфлікт на Близькому Сході, а радикальний іслам сунітського типу вийде далеко за межі Афганістану. Усе це призведе до ґлобального протистояння, коли, як правильно каже президент Зеленський, Заходу прийдеться відправляти вже не зброю і не гроші, а своїх людей.
Усі ж розмови про південнокорейський сценарій для України, про творення якоїсь межі на кшталт 38 паралелі, що розділяє Південну та Північну Кореї, – це суцільний ідіотизм. Люди, які про це всерйоз дискутують на Заході, або неуки, або провокатори. 38 паралель виникла після поразки Японії у Другій світовій і розділення Корейського півострова на зони впливу США та срср. Після чого почалася війна 1950-1953 років, у якій брали участь з одного боку війська США та коаліції ООН, а з іншого – сотні тисяч китайців і радянські військово-повітряні сили. Корейська історія – то історія не успіху, а кривавого місива.
Час усім відкрити очі: для України не існує жодних альтернатив, окрім вступу в НАТО. І Захід не має іншої опції, окрім як прийняти Україну до Альянсу. Будь-які інші рішення призведуть до ще більшої трагедії світового масштабу.
Олександр Демченко, «ЛБ»
