(RFI) — Від початку повномасштабного вторгнення в Україну до російської лав приєдналося чимало африканців. Деякі з них добровільно одягли форму, укладаючи контракти з приватними компаніями, інші заявляють про обман після того, як їх росіяни заманили брехливими обіцянками. Один із них — камерунець, який думав, що їде на роботу в росію. Але зазнав поранень від українських дронів, а тортур — від російських військових.
«Завтра вони хочуть, щоб ми зважилися на самогубство. Я збираюся скласти зброю, щоб не йти. Мене, напевно, будуть катувати і відправлять до в’язниці, але я краще врятую своє життя», — йшлося в одному із останніх повідомлень Самюеля (ім’я змінено. — Ред.). Його він писав у середині грудня 2024-го.
Кількома тижнями раніше, коли журналіст «RFI» Франсуа Мазе зв’язався з ним, той перебував у лазареті табору своєї частини в реґіоні на сході України. Де саме, не розголошується із міркувань безпеки. Це було ще одне поранення чоловіка, який не так давно після атаки безпілотника лікував руку.
Але Самюель попередив журналіста: «Тут, як тільки ми можемо ходити, нас відправляють на фронт. І африканці — на передовій. росіяни залишаються в таборі, відправляючи чорношкірих та іноземців на фронт, щоб займати (території. — Ред.) і просуватися вперед. Але кожна перемога має свою ціну, особливо через міни, які знищують нас».
«Подорож долиною темряви і смерті»
Для Самюеля історія почалася у травні 2024 року. Він науковець і працював в одному із міністерств Камеруну. Одного разу йому зателефонував друг, якому чоловік розповідав, що мріє еміґрувати.
«Патріс (ім’я також змінено. — Ред.) запитав, як у мене справи, чи не хочу я все ще виїхати з країни та працювати за кордоном», — розповідає Самюель. Втомлений низькооплачуваною роботою в Яунде (столиця Камеруну. — Ред.), він не вагався з відповіддю:
Того дня у своїй кімнаті я не знав, що щойно погодився на поїздку в долину темряви і смерті. Він сказав мені, що це в росії, але ніяких подробиць не знав, окрім величезної зарплати, яку йому пообіцяли. Він зв’язався з жінкою, яка займалася оформленням документів, тож все, що мені потрібно було зробити, це надіслати фотографію свого паспорта. Вона сказала мені, що як тільки я буду в москві, вони обміняють мій паспорт на російський, який дозволить мені подорожувати та працювати. Вона пояснила, що це буде у військовому таборі і що я буду доглядачем, обов’язками якого є прибирання та готування їжі. Коли вона розповіла про зарплату та премії, мої очі загорілися. Ми з матір’ю зібрали 2,5 мільйона франків КФА (валюта Камеруну. — Ред.) — і я поїхав з Патрісом, який також звільнився з роботи, і ще з трьома людьми.
Самюель поділився назвою аґентства і номером її телефону, але цю інформацію вирішили не розголошувати з міркувань безпеки. Він також надав фотографію групи людей, які бажають йому «щасливої дороги» за банером аґентства в аеропорту Яунде. На своїй сторінці у «Facebook», створеній лише в січні 2024 року, це аґентство пропонує широкий спектр послуг з оформлення віз за кількома напрямками, зокрема в росію, «без мовного тесту» і «за доступними цінами».
Але коли Самюель опинився в росії, на нього чекала велика несподіванка: йому видали не набір каструль чи мийних засобів, а автомат Калашникова. У таборі, навчаючись протягом кількох тижнів, він познайомився з багатьма північноафриканцями та вихідцями з країн на південь від Сахари.
Консульські установи покривають торгівлю людьми?
Самюель одягнув військову форму та не знав, у якому саме підрозділі воює: «Контракти, які вони змусили нас підписати, сфальсифіковані. У нас немає копії документа, ми не отримуємо належної нам зарплати. Очевидно, російський командир, який змусив нас підписати контракт, отримує частину її назад, так що це цілий ланцюжок».
Самюель каже, що звертався до посольства Камеруну, щоб обговорити ситуацію, але безрезультатно: «Вони заперечують, що хоч щось знають про нашу присутність тут, хоча нас дуже багато. Вони покривають торгівлю людьми».
Дипломатів Камеруну африканець вважає співучасниками та говорить, що владі країни на своїх громадян начхати. Він не вірить, що їх колись шукатимуть, тоді як згадує про Індію, яка домоглася репатріації 45 громадян, що опинилися у схожих обставинах.
Міністерство закордонних справ Камеруну, з яким зв’язався журналіст «RFI» Франсуа Мазе, поки не відповіло на запити щодо цієї ситуації.
Під час навчання, а потім на фронті Самюель потоваришував з іншими камерунцями та передав редакції повідомлення дружини одного із них. Вона благала, щоб їй розповіли новини про її чоловіка:
«Його батьки мали серйозні проблеми зі здоров’ям, тому він хотів поїхати, щоб спробувати знайти способи допомогти своїй сім’ї. Він знайшов аґентство, яке підказало, як допомогти своїй родині. Він знайшов аґентство, яке розповіло йому про роботу в росії. Він поїхав у червні, не повідомивши жодних подробиць. Потім я зрозуміла, що йому запропонували роботу в армії, і він підписав контракт на один рік. Він повинен був пройти чотиримісячну підготовку, але наприкінці липня сказав мені, що в Україні, що їде на завдання на десять днів і що сповістить мене, коли повернеться. Він попросив мене молитися за нього. Відтоді я нічого від нього не чула».
«Якщо ти відступаєш, тебе катують»
Самюель описує кілька фотографій: на одній — він разом з «малійцями і гамбійцями», і на іншій — між «двома єгиптянами». «Один із них загинув під час бомбардування, інший — я не знаю, яка у нього ситуація зараз», — каже Самюель.
Згадував він і про Патріса, «свого багаторічного друга», який також загинув і залишив чотирьох дітей. «Його дружина дзвонить мені. Я не знаю, що їй сказати. Він був мені як брат, це дуже боляче», — згадує Самюель. Із тих п’ятьох людей, які сіли на той самий літак в Яунде, троє загинули, а ще один поранений
Реальність бойових дій шокує чоловіка, який каже, що «ніколи в житті не стріляв із автомата до того, як приїхав» на фронт.
«Я ніколи не бачив українців, відколи я тут, — каже Семюель. — Я знаю людей, які тут вже два роки, і вони ніколи не бачили українців на власні очі, вони ніколи ні в кого не стріляли, у них навіть ворогів немає. Вони (українці) ховаються, тікають від нас, вони посилають на нас безпілотники з величезними бомбами та мінами. Це те, що вбиває нас. І ми повинні рухатися вперед, нам не можна відступати. “росіяни не відступають”, — кажуть вони (ймовірно, йдеться про російських офіцерів. — Ред.). Якщо ти відступаєш, тебе катують. Ми повинні рухатися вперед, щоб зайняти територію. Але ми дуже погано споряджені. У росіян є машини для глушіння хвиль безпілотників, але лише вони використовують їх. Вони посилають нас воювати і вмирати без нічого», — каже Самюель.
Хоча важко перевірити цифри людських втрат у російсько-українській війні, співвідношення явно не на користь рф та її стратегії «гарматного м’яса». У нещодавньому звіті американського інституту підраховано, що кожен квадратний кілометр, здобутий росіянами, коштував понад 50 життів.
Як африканці опиняються на сході України
В умовах, коли офіцери виштовхують на лінію фронту зі зброєю в руках і під дулом пістолета, африканці вдаються до радикальних дій, щоб уникнути бійні. «Я бачив, як люди стріляли собі в руку, щоб не йти на фронт і потрапити до шпиталю, — розповідає Самюель. — Я навіть ховався серед мертвих, щоб уникнути безпілотників. Ми проводили тижні без їжі, ховаючись. Ось чому я говорю про це».
Скільки людей опинилися в його ситуації, спокусившись на брехливі обіцянки, неможливо сказати. Але повідомлення множаться: у Непалі до березня 2024 року було виявлено тисячу таких людей.
Торік у травні, за даними української розвідки, які оприлюднило «Kyiv Independent», йшлося про вербування людей у Сомалі, Уґанді, Бурунді та Руанді. «Їм обіцяють початковий бонус у розмірі 2,000 доларів США, щомісячну зарплату в розмірі 2,200 доларів США, медичне страхування та російські паспорти для себе і їхніх сімей», — зазначено в повідомленні.
У вересні це видання опублікувало відео зі свідченнями сомалійця і сьєрра-леонця, які потрапили в полон до української армії. росіяни пропонують привабливі умови для молодих людей, таких як Самюель. Він хоч і має диплом лаборанта, але заробляв на життя встановленням кондиціонерів.
Тоді ж у вересні група з чотирнадцяти громадян Ґани дала свідчення на національному телебаченні. Вони стверджували, що у росію їх заманив співвітчизник, колишній футболіст, але обдурив, а контракти з російською армією начебто вони підписали під примусом.
В інших свідченнях, опублікованих виданням «Jeune Afrique», центральноафриканець стверджував, що був завербований у Банґі (столиця ЦАР. — Ред.) найманцями Вагнера, коли перебував під вартою в поліції. Згодом чоловік зміг втекти до Латвії.
Воєнізований підрозділ нібито купив його звільнення з-за ґрат за кілька сотень тисяч франків КФА в обмін на підписання контракту з «охоронною компанією». У грудні 2023 року він вилетів до росії разом з іншими колишніми ув’язненими з Центральної Африки у складі групи з 300-400 африканців, вихідців із країн на південь від Сахари.
Такі заяви викликали невдоволення з боку прокуратури Центральноафриканської Республіки, яка назвала інформацію такою, що «позбавлена будь-якої правдоподібності та правових підстав». Там заявили, що в підрозділах судової поліції Центральноафриканської Республіки «ніколи не вербували осіб, які перебувають під вартою в органах поліції».
«Африканці більше не повинні приїжджати сюди вмирати»
Окрім африканців, яких, як вони стверджують, обманом затягнули на російсько-українську війну, є і добровольці. Наприклад, конґолезький студент Жан Клод Санґва свідомо став на бік росіян на сході України в окупованому Луганську, куди він начебто приїхав вчитися 2021 року. І скільки таких добровольців, наразі сказати складно.
У березні 2022 року ніґерійський журналіст Філіп Обаджі написав в американському виданні «Daily Beast», що близько 200 «чорних росіян», колишніх повстанців із Центральноафриканської Республіки, пройшли підготовку у «Вагнера» та поїхали до рф. Цю інформацію надали центральноафриканські чиновники. Але підтвердити її в інших джерелах не вдалося.
Пізніше Філіп Обаджі також стверджував, що затримані центральноафриканці, зокрема винні у скоєнні тяжких злочинів, були звільнені із російських в’язниць для участі у війні. Наприклад, молодого замбійця і танзанійця затримали під москвою, а згодом одягли у форму «Вагнера». Вони загинули в Україні наприкінці 2022 року.
Самюель знає, якщо його викриють у тому, що він розповідає про службу в армії рф, його вб’ють. Але він каже, що готовий ризикнути: «Я хочу мобілізувати африканців, які їдуть до росії, щоб вони зрозуміли, що їх використовують. Їм брешуть, щоб вони приїхали сюди. Я хочу розповісти людям, що відбувається, щоб вони знали, щоб це припинилося, щоб африканці перестали приїжджати сюди вмирати. Я втратив близьких. Ми приїжджаємо сюди, щоб померти у війні, про яку ми не знаємо, звідки вона прийшла і чому почалася. Я хотів би розповісти свою частину історії, коли вона закінчиться».
