У затишний куточок старого Тернополя, що на початку бульвару Шевченка, спочатку прийшов він. Став на те місце, де до нього стояли Сталін і Карл Маркс, і все ж... Вони були чужинці, а він повернувся додому, в місто, яке любив. А кілька днів тому прийшла сюди і вона й стала зовсім близько, через дорогу. Тепер вони можуть гомоніти між собою досхочу, особливо коли впаде на місто тиша і ніхто не заважатиме їхній неквапливій розмові...
Мова йде про легендарне українське подружжя, наших земляків Ярослава і Славу Стецьків. Через дорогу від пам’ятника Ярославу Стецьку, на будинку, де офіс обласної організації Конгресу українських націоналістів, в якому вона бувала за життя, відкрито меморіальну дошку Славі Стецько. Подія якоюсь мірою знакова, адже ця легендарна жінка недооцінена в родинному краї, на відміну, скажімо, від Львівщини та Івано-Франківщини. Це ще раз засвідчила й недільна церемонія, в якій не брали участі не тільки представники обласної та міської влад, а й ряду політичних сил, які називають себе патріотичними і націоналістичними. Це було свято лише для КУНу та партії «За Україну!», а також тих людей, які прийшли поклонитися Славі Стецько за покликом серця.
Народні депутати України Іван Стойко та Ярослав Джоджик, почесний голова ТОО КУНу Оксентій Каменюк, колишній політв’язень Ігор Олещук, заступник голови Чортківської райради, член головного проводу КУНу Іван Віват та інші говорили про великий вклад нашої землячки, народного депутата України трьох скликань, яка двічі, як найстарший депутат, приводила до присяги Верховну Раду, в розбудову Української держави, утвердження її незалежності, про її патріотизм, бійцівський характер, високі людські чесноти. Тепло промовляла про свою славетну родичку гостя з Києва Леся Брацюнь. Їй дуже сподобалася меморіальна дошка (скульптор Олесь Маляр), зокрема сам барельєф Слави Стецько, яка, здається, «ось-ось заговорить».
Хор «Заграва» виконав кілька патріотичних пісень, серед яких і улюблену Слави Стецько «Ой у лісі, на полянці...» До меморіальної дошки лягли квіти. Щоб було їх де покласти, поставили стільці. В інші дні зробити це буде проблематично. Єдине, що засмутило це свято: на час відкриття дошки не спрямували потік машин в об’їзд, щоб вони не їхали поза спинами людей і не заважали їм молитись та слухати промовців. Щоправда, до честі водіїв, вони намагалися якомога тихіше об’їжджати святочний люд.
Галина САДОВСЬКА
Фото Василя БУРМИ
«Вільне життя плюс», №41 (15153) від 02.05.2010 р.
.jpg){kind=logo}
